Історія справи

Постанова від 17.04.2024 року у справі №756/2560/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 756/2560/20

провадження № 61-9506св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Нежури В .А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») про визнання неправомірними нарахування плати за послуги централізованого опалення, зобов`язання зробити перерахунок.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона зареєстрована та проживає в належній їй на праві приватної власності квартирі АДРЕСА_1 . За цією адресою відповідач надає їй послуги з централізованого опалення, та на неї розповсюджується пільга у вигляді 75 % знижки плати за користування комунальними послугами в межах середніх норм споживання, передбачені пунктом 5 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року.

Указувала, що 03 вересня 2018 року між нею та відповідачем укладений договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води населенню № 024016001580100. Встановлені у квартирі позивачем вузли теплової енергії на опалення були взяті на облік відповідачем та опломбовані.

Після встановлення лічильників, нарахування та сплата за споживання теплової енергії здійснювалася на підставі показників лічильників, що були встановлені у квартирі.

Із листопада 2019 року відповідач почав нараховувати вартість послуг з центрального опалення без врахування показників квартирного лічильника, чим порушив умови договору та права позивача, що стало підставою для звернення до суду.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати неправомірними нарахування КП «Київтеплоенерго» плати ОСОБА_1 за послугу з централізованого опалення з листопада 2019 року до квітня 2020 року включно, обчислені згідно показань будинкового засобу обліку теплової енергії (вузла комерційного обліку) пропорційно опалювальній площі квартири АДРЕСА_1 , без врахування показань встановлених у ній квартирних засобів обліку теплової енергії (вузлів розподільного обліку) із заводськими № 69103495, № 69103496;

- зобов`язати КП «Київтеплоенерго» здійснити перерахунок плати ОСОБА_1 за послугу з централізованого опалення з період з листопада 2019 року до квітня 2020 року включно, обчислений згідно з наданих нею показань квартирних засобів обліку теплової енергії (вузлів розподільного обліку ) із заводськими номерами № 69103495, № 69103496;

- зобов`язати КП «Київтеплоенерго» забезпечити прийняття показань установлених у кв. АДРЕСА_1 квартирних засобів обліку теплової енергії (вузлів розподільного обліку);

- зобов`язати КП «Київтеплоенерго» здійснювати нарахування плати ОСОБА_1 за послугу з централізованого опалення, згідно з показаннями встановлених у квартирі АДРЕСА_1 квартирних засобів обліку теплової енергії (вузлів розподільного обліку).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 23 березня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив правомірність дій відповідача при розрахунку обліку оплати за централізоване опалення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 15 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 березня 2021 року скасовано.

Позов ОСОБА_1 до КП «Київтеплоенерго» про визнання неправомірним нарахування плати за послугу з централізованого опалення, зобов`язання зробити перерахунок, забезпечити прийняття показань та здійснити нарахування плати за послугу з централізованого опалення згідно показань квартирних засобів обліку теплової енергії задоволено частково.

Визнано неправомірними нарахування КП «Київтеплоенерго» плати ОСОБА_1 за послугу з централізованого опалення з листопада 2019 року до квітня 2020 року включно, обчислені згідно з показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії (вузла комерційного обліку) пропорційно опалювальній площі кв. АДРЕСА_1 , без врахування показань встановлених в ній квартирних засобів обліку теплової енергії (вузлів розподільного обліку) із заводськими № 69103495, № 69103496.

Зобов`язано КП «Київтеплоенерго» здійснити перерахунок плати ОСОБА_1 за послугу з централізованого опалення з період з листопада 2019 року до квітня 2020 року включно, обчислений згідно з наданими нею показаннями квартирних засобів обліку теплової енергії (вузлів розподільного обліку) із заводськими № 69103495, № 69103496.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, розподілено наступним чином.

Стягнуто з КП «Київтеплоенерго» на користь держави 1 681,60 грн.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, розподілено наступним чином.

Стягнуто з КП «Київтеплоенерго» на користь держави 2 522,40 грн.

Стягнуто з КП «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що незважаючи на наявність у квартирі встановленого вузла розподільчого обліку теплової енергії, нарахування оплати за теплову енергію відповідач проводив на загальних підставах, без урахування показників цього квартирного вузла розподільчого обліку теплової енергії, а тому дії КП «Київтеплоенерго» є протиправними.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вказав, що у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду цієї справи, вказані витрати є співмірними із складністю справи та виконаною роботою, а відтак, дійшов висновку про наявність підстав для їх стягнення пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 15 000,00 грн. Заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу зі сторони відповідача не надходило.

Короткий зміст касаційної скарги

У червні 2022 року КП «Київтеплоенерго» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу або зменшення таких витрат до 1 000,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції у частині вирішення спору по суті сторонами не оскаржується, тому у силу вимог статті 400 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції в указаній частині в касаційному порядку не переглядається.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

04 липня 2023 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

24 липня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Оболонського районного суду міста Києва, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У серпні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) та у постановах Верховного Суду від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20, від 09 грудня 2019 року у справі № 826/10083/14 (провадження № К/9901/14877/18, К/9901/14877/18), від 11 січня 2023 року у справі № 924/1234/21, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 917/2101/19, 02 лютого 2021 року у справі № 908/2846/19, від 27 травня 2021 року у справі № 910/702/17, від 17 листопада 2021 року у справі № 910/2605/20, від 07 березня 2023 року у справі № 922/3289/21, від 27 січня 2019 року у справі № 910/7054/18, від 12 лютого 2019 року у справі № 911/1694/18, від 06 березня 2023 року у справі № 914/726/22.

Заявник вказує, що, визначаючи суми відшкодування витрат на правову допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їхнього розміру.

Зазначає, що до договору про надання правової допомоги адвоката та акта приймання-передачі не надано доказів оплати послуг.

На думку заявника, вартість підготовки процесуальних документів та участі у судових засіданнях є значно завищеною, недостовірною та необґрунтованою. Оскільки спір у справі - здійснення перерахунку плати за послуги центрального опалення, в якій сторони послалися на обмежений перелік нормативно-правових документів та постанов Верховного Суду, а позивач в усіх поданих до суду документах надводить аналогічні аргументи, а сума позову - 40 000,00 грн, то заявник вважає витрати на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн неспівмірними.

Посилається на те, що судова практика у цій категорії спорів є сталою, що не потребує значного часу для її вивчення. Витрати за час перебування адвоката у судовому засіданні мають підтверджуватися хронометричними даними протоколу судового засідання.

Відзив на касаційну скаргу у визначений Верховним Судом строк не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14 грудня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Єгоров С. О. подав до суду апеляційної інстанції клопотання про стягнення судових витрат.

Вказана заява з додатками направлена відповідачу.

Заперечень щодо розміру, необхідності або вартості наданих послуг відповідач не подав.

15 травня 2018 року між адвокатом Єгоровим С. О. та ОСОБА_1 укладений договір про надання правової допомоги № 1505/18-04, за умовами якого правова допомога надається шляхом: надання правової інформації, консультацій, роз`яснень з правових питань, що виникають у сфері надання комунальних послуг; представництва інтересів клієнта, зокрема, у судах під час здійснення цивільного та адміністративного судочинства; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; надання інших видів правової допомоги, необхідних для виконання доручень клієнта.

27 квітня 2021 року між адвокатом Єгоровим С. О. та ОСОБА_1 укладена додаткова угода до договору про надання правової допомоги № 1505/18-04, за умовам якої сторони погодили, що розмір гонорару адвоката за одну годину надання правової допомоги клієнту складає 2 000,00 грн (пункт 4.3 додаткової угоди).

З акта приймання-передачі наданої правової допомоги від 13 травня 2021 року встановлено, що надано послуг на суму 14 000,00 грн, до яких увійшло: дослідження змісту рішення суду першої інстанції у справі № 756/2560/20; надання консультації та роз`яснень щодо оскарження судового рішення; складення апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у справі № 756/2560/20.

З акта приймання-передачі наданої правової допомоги від 26 травня 2021 року встановлено, що надано послуг на суму 6 000,00 грн, до яких увійшло: надання консультації та роз`яснень щодо зупинення провадження у справі 756/2560/20; складено клопотання про зупинення провадження у справі № 756/2560/20.

З акта приймання-передачі наданої правової допомоги від 27 вересня 2021 року встановлено, що надано послуг на сумі 2 000,00 грн за представництво позивача у суді апеляційної інстанції у судовому засіданні 27 вересня 2021 року у справі 756/2560/20.

З акта приймання-передачі наданої правової допомоги від 19 жовтня 2021 року встановлено, що надано послуг на суму 2 000,00 грн за складання клопотання про долучення доказів до справи № 756/2560/20.

З акта приймання-передачі наданої правової допомоги від 05 листопада 2021 року встановлено, що надано послуг на суму 6 000,00 грн за складання клопотання про долучення доказів до справи № 756/2560/20.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга КП «Київтеплоенерго» не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині відповідає, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на професійну правничу допомогу; 2) витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) витрати пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21). Указана судова практика є незмінною.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. у разі виникнення особливих за складністю доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

У справі, що переглядається, питання гонорару та рахунків визначено сторонами у додатковій угоді до договору про надання правової допомоги, клієнт прийняв від адвоката відповідні послуги за актами приймання-передачі.

Встановивши, що надані представником ОСОБА_1 - адвокатом Єгоровим С. О. докази понесення витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції відповідають вимогам частини четвертої статті 137 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення цих витрат з відповідача у розмірі пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України), тому доводи касаційної скарги у частині ненадання доказів оплати таких витрат є неспроможними.

Верховний Суд у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 810/4749/15 (провадження № К/9901/4293/17), на яку як на підставу касаційного оскарження посилається заявник, указав, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що КП «Київтеплоенерго» не скористалося правом, наданим йому частиною шостою статті 137 ЦПК України, хоча про існування таких витрат було завчасно проінформовано іншою стороною (том 2, а. с. 73).

Посилання заявника як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) та у постановах Верховного Суду від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20, від 09 грудня 2019 року у справі № 826/10083/14 (провадження № К/9901/14877/18, К/9901/14877/18), від 11 січня 2023 року у справі № 924/1234/21 та інших, не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини.

Колегія суддів зазначає, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Висновки у справах, на які міститься посилання у касаційній скарзі, і у справі, яка переглядається, не є суперечливими. Встановлені судами фактичні обставини є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Слід звернути увагу, що у кожній справі з подібним предметом спору суд виходить із конкретних обставин справи, з урахуванням принципу пропорційності у цивільному судочинстві та дотриманням розумного балансу інтересів сторін.

Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, судові рішення відповідають вимогам вмотивованості.

Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник